За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), одним з основних факторів підвищення ризику смерті вважається відсутність фізичної активності, на частку якої припадає 6% летальних випадків.
Найбільш доступним і поширеним різновидом фізичних вправ є ходьба. Вона сприяє оздоровленню, стимулює процеси обміну речовин, дихання, кровообігу, залучає до роботи м’язи нижніх кінцівок. Фізичне навантаження при ходьбі спрямоване на активізацію режиму пацієнта та легко піддається дозуванню, що пояснює широке застосування ходьби та її видів на всіх етапах реабілітації.
Під час ходьби з палицями повторюються природні рухи людського тіла, як і при звичайній ходьбі, лише з дотриманням ритму. Корпус потрібно трохи нахилити вперед, спину тримати рівно, а ноги трохи зігнути в колінах.
Основними принципами є методичність і поступовість тренувань та адекватність фізичного навантаження. При нерегулярних заняттях нове тренування проводиться після повного завершення відновлення, що не дозволяє підвищувати величину навантаження. Нерегулярні тренування не забезпечують розвитку рухових якостей, проте дозволяють зберігати наявний рівень.
Принцип поступовості тренувань базується на фізіологічних особливостях адаптації організму до фізичних навантажень. З метою розширення функціональних можливостей організму необхідно періодично збільшувати інтенсивність навантаження відповідно до рівня підготовки.
При цьому важливо уникати різкого збільшення навантаження, оскільки це може призвести до перевтоми. Оптимальне фізичне навантаження визначається індивідуально та залежить від багатьох факторів: рівня фізичного розвитку і підготовки, загального стану, статі, віку та наявних супутніх захворювань.
Вкрай важливо слідкувати за реакцією серцево-судинної системи шляхом вимірювання частоти пульсу та виконання функціональних проб.
Таким чином, скандинавська ходьба є простим і доступним видом фізичного навантаження, який набирає популярності в Україні та може скласти конкуренцію традиційному оздоровчому спорту. Ходьбу з палицями можна рекомендувати широкому колу осіб не тільки для оздоровлення, а й як засіб реабілітації, насамперед для пацієнтів із ССЗ та осіб з патологією опорно-рухового апарату.
Статтю підготувала Асистент ерготерапевта Печерської ОЛВЛ Герасимчук Тетяна Іванівна
